Коли ми запрошуємо когось до себе в гості (а ми українці дуже гостинні, і це гарна риса нашого народу), то докладаємо максимум зусиль, щоб пригостити гостів смачними стравами, щоб вони залишились задоволеними. За такими метушливими клопотами навіть немає часу поспілкуватись, і коли гості від’їжджають, ми тоді усвідомлюємо, що не наговорились, так як хотілось би. Можливо спілкування було набагато важливішим, можливо гості чекали від нас якоїсь поради, або просто відкрити свою душу, та і нам було б що їм розповісти, однак час минув.
Як часто ми в своєму житті другорядне ставимо попереду, і пропускаємо важливі моменти свого життя, про що потім жалкуємо, тому що його вже не вернути. Під час Свого земного служіння Ісус зайшов у гості до однієї сім’ї, яку дуже любив, де воскресив померлого Лазаря, брата двох сестер. Коли Він з’явивсь на порозі їх дому, Марта заметушилась і почала готувати смачні страви, накривати стіл, щоб догодити Гостю. Марія, сестра Марфи, зустрівши Господа, сіла біля Його ніг і слухала слова Його, спілкувалась, бо вибрала для себе важливішу частину: вона ділилась своїми радощами і переживаннями, проблемами, запитувала у Нього, як їй вчинити в тій чи іншій ситуації, як простити того, хто несправедливо образив. Можливо в неї було багато запитань, на які вона давно шукала відповідь, і вона раділа цій зустрічі з Господом, вважала її важливішою за клопотання на кухні.
Марта зайшла, глянувши, що Марія сидить біля Ісуса, не клопочеться по кухні, з обуренням звернулась до Христа: «Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені допомогла». Господь же промовив у відповідь їй: «Марто, Марто, - турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібно одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відніметься від неї...» (Лк. 10:38-42).
Сьогодні багато людей, які вважають себе християнами, подібно Марті метушаться, клопочуться, намагаються досягнути чогось в цьому житті, а досягнувши, терплять поразку, «навіть у ночі серце їх спокою не знає, бо все це марнота...» (Екл. 1:23). Люди кожного дня проходять повз Того, Хто дає здоров’я, сили здобувати і розвивати бізнес, Хто дає мудрість в досягненнях, Хто береже і охороняє на всіх шляхах, Хто підтримує, коли ми падаємо. Господь бажає, щоб кожен хто вірує в Нього, були як Марія, знаходили час для спілкування з Ним, навчались біля Його ніг.
Сьогодні Ісус Христос – це Його Слово, яке є у кожнім домі, тобто Сам Господь знаходиться у кожній домівці: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, - а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8:31-32). Господь любить усіх людей і бажає спілкуватися з ними, направляти на правильний шлях в житті, спонукати до добрих вчинків.
Молитва – це є спілкування з Богом: ми читаємо Його Слово, слухаємо голос Господа, а потім розповідаємо Йому про наші радощі і печалі. Він завжди втішить і підбадьорить, дасть правильну пораду Своїм Словом, тому що Його Слово – це безодня Божих відкриттів для кожної людини, для кожної ситуації. Господь бажає, щоб ми сиділи у Його ніг та навчались мудрості: як правильно вести бізнес, як в сім’ях побудувати правильні взаємовідносини між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми, як зберегти сімейний затишок, як не помилитись у виборі нареченої. Адже Господь говорить: «Хто жінку чесну знайде? Ціна її більше від перлин» (Припов. 31:10), «Як юнакові держати в чистоті свою стежку? – Берегти себе по слову Твоєму» (Псал. 118:10). Усього цього можна навчитись тільки біля ніг Ісуса.
Сьогодні ворог людських душ хитро звабив християн, покрив їх марнотою, клопотами, забрав у них спілкування з Господом. Люди переконані сьогодні тим «що не обов’язково ходити до церкви, не обов’язково читати Слово, головне в душі мати Бога». В наш час більшість християн купились на обман лукавого, чия місія на цій землі зваблювати народ, закривати очі на істину. Однак Господь говорить інші речі: «Якщо перебуватимете в Мені, а слова Мої в вас, то все чого не попросите, буде вам» (Ів. 15:4), «Спочатку було Слово, а Слово було у Бога, і Слово було Бог…» (Ів. 1:1).
Слово є Бог! Не можливо вірити в Бога, так би мовити «мати Бога в душі», не маючи там Його Слова. Бог і Слово не роздільне. Господь бажає нам усім успіху, здоров’я, великих перемог. Проте від нас, християн, залежить – чи будемо ми як Марія сидіти біля ніг Ісуса, навчатись Його мудрості, запитувати порад для успішного життя, чи залишимось як Марта, в марноті, заклопотані, не маючи спокою ані в собі, ані навколо себе.
