Для гордих та для смиренних біблійні пророцтва звучать по-різному.
Для пихатих, самовпевнених, нахабних та наполегливих у гріхах та поклонінні ідолам людей, звучить новина про неочікуваний раптовий суд.
"Він Той, Хто князів обертає в ніщо, робить суддів землі за марноту: вони не були ще посаджені, і не були ще посіяні, і пень їхній в землі ще не закорінився, та як тільки на них Він дмухнув, вони повсихали, і буря понесла їх, мов ту солому!"
(Ісая 40:23-24)
Якщо не вірити в Бога, то життя закінчується тільки-но почавшись.
Проте, для тих, хто складає надію на Нього, а не на себе, є гарні новини навіть тоді, коли довкола все не так, навіть тоді, коли для надії немає ніяких підстав. Для тих, хто приготує свій шлях Господу, буде явлене Боже спасіння, слава Господня, Його благість і милість.
"Ось прийде Господь, Бог, як сильний" (Ісая 40:10) та й "отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх" (Ісая 40:11).
Для звичайних людей все закінчується, а для Божих дітей усе тільки починається. "Трава засихає, а квітка зів'яне" (Ісая 40:8), "а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять" (Ісая 40:31).
Там, де видно безжальні закони природи та історії, злочин та покарання, розквіт та руйнування, є місце для чудес. Руїни Єрусалиму оживають. Розсіяні знову збираються разом. В порожніх містах знову чути дитячий сміх та чути весільні пісні.
"Ті, що надію складають на Господа" можуть оновлюватись в силі кожен день. Тим самим вони будуть дивувати інші народи, які не знають Бога. Тим самим вони будуть свідкувати про силу Його любові.
Закони історії — для язичників.
Для тих, хто "покладається на Господа" — милість та чудеса, невпинне оновлення та вічне життя.
