Дивлячись в глибокі істини слова Божого, ми бачимо, що Церква це не фізична споруда чи будівля. Це зібрання святих людей, які увірували в Господа Ісуса Христа, і прийняли на себе місію - виконання волі Божої на землі. Ісус Христос сказав Апостолу Петру: «І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою,- і сили адові не здолають її» (Матфія16:18).
Церква – це люди з твердим духом, які почули покликання у своєму серці відновити цінності та стандарти Божі на цій землі у всіх структурах. Вони почали особисто із себе для того, щоб Царство Боже, яке на небі, було відображене на землі. В цьому є воля Божа. Адже Сам Христос навчає нас в молитві «Отче наш»: «Нехай буде воля Твоя, як на небі,так і на землі…» (Луки11:2). Воля Божа в тому, що та чистота і святість, яка на небі, була на землі. І хто сьогодні має це зробити, як не Церква Христова, яку Він завоював на Голгофському хресті? Церква – це власність Ісуса, тому що вона куплена Його Кров’ю. Якщо вона є власністю Ісуса, тоді має виконувати Його волю, а не волю наших пращурів, дотримуючись їх поганських обрядів і традицій. Воля Божа записана в Слові Божому. І Церква, не дивлячись, як вона себе називає - православна, католицька, баптиська чи ще якась, має жити згідно Слова Божого, навчати цьому людей, щоб вони не відхилялись від істини Христової.
Історична роль Церкви ХХІ століття зводиться до здійснення грандіозної програми - приготувати світ, свою країну, місто, сім’ю до Другого Пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Приготувати дорогу Господу значить привести у виконання Його Слово, де Він сказав: «Тож ідіть і навчіть всі народи, христячи їх Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я заповів» (Матфія28:19-20). Церква Христова сьогодні має виконати місію, яка на неї покладена, а саме донести до людей істину Слова Божого, при цьому задіяти усі ЗМІ: радіо, телебачення, преса. Не сторонитись, ніби-то мене це не стосується. Господь бажає сьогодні розповсюдитись через усі інформаційні канали, аби правда Божа була донесена до людських вух і сердець, та впроваджена в їх життя. Коли прийде Христос уже ніхто не зможе сказати: «Я не чув». Інша справа, коли людина відкидає спасіння Боже дароване через Сина Божого Ісуса Христа.
Роль Церкви не тільки виконувати якісь обряди, але впливати на суспільство через Слове Боже. Господь через Апостола Павла навчає Церкву так: «Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй,забороняй,переконуй з терпеливістю та з наукою» (2Тимофію4:2).
Церква не має права стояти осторонь, коли в країні, в місті діється беззаконня. Коли йде торгівля людьми, коли молоді дівчата торгують своїми тілами і для цього рекламують презервативи та вільний секс, коли процвітає алкоголізм і паління, яким теж сприяє реклама. Церква сьогодні має піднятися і засудити гріх. Слово Боже говорить: «Святі будуть судити цей світ…», тому що суд, це справа Божа, і цю справу Бог доручив Церкві. Він визначив через Своє Слово і показав, що є гріх, а що ні, що є істина, і що брехня. Не дивлячись на всю толерантність і гуманність, гомосексуалізм, блуд, і т.д. є гріхом і він має бути засудженим. Коли суди Божі здійснюються на землі, народи навчаються істині.
Святі, тобто віруючі в Ісуса Христа, несуть відповідальність за порядок або безпорядок в країні та місті, де вони живуть. Святі відповідальні за те, які закони створюють і затверджують у Верховній раді й міській раді, відповідальні за те, щоб ці закони не розходились зі Словом Божим. Був час коли горе-керівники відділили Церкву від держави, сказавши, що Церква нічого спільного з політикою не має. Політика – це брудна справа. Хто ж її забруднив, як не ті, хто залишили Закон Божий. І хто сьогодні буде чистити, як не Церква Божа, просвіщати істиною Слова?
Коли ми читаємо Слово Боже, то біля царя обов’язково був священник, який давав поради, спираючись тільки на Слово Боже. Цар мав їх виконувати і так вести народ. Якщо цар згрішив, Бог посилав до нього священника, який мав прийти і засудити гріх царя, навіть, якщо це була особиста справа. Коли цар Давид згрішив гріхом перелюбу, Бог послав священника Нафана, який прийшов і показав царю на його гріх, і що в цьому він має покаятись (2Царств 12роз.). Сьогодні доречно, коли в президента, мера будуть порадниками святі люди. Святі - це не ті, які себе називають святими, а ті, які диктують, управляють і стверджують Божественні стандарти на цій землі та в своїй державі.
Святість – це не просто проявлення якихось релігійних обрядів: не пити, не палити, не блудити. Цього дуже мало. Мораль має бути у всіх одна. Це мінімум, якого має дотримуватись кожен християнин. Святість – це вплив на суспільство істиною Божою. Якщо не має впливу, тоді не має і святості. Церква, яка є зібранням святих, є ні чим іншим як найвищою судовою інстанцією, і на кожну неправильну дію в суспільстві вона має реагувати згідно Слова Божого, згідно Його святої волі.
