Дивлячись сьогодні на тління цього світу, який розпадається від гріха і беззаконня, запитуєш себе: «Чому така байдужість і безпечність людей? Чому так легковажно люди впадають в гріх і живуть в угоду своїм тілесним пожадливостям?». Усілякою брутальністю заповнений телеекран, преса, радіо. Немає чистоти і святості. Помутнів розум людей і втрачений страх Божий. Люди настільки міцно тримаються за цінності цього світу, за матеріальне, нібито вони ніколи не збираються покидати цю планету. Однак, рано чи пізно, кожному належить померти, все залишити і зустрітись з потойбічним життям.
Ми на цій землі тимчасово і про це говорить Слово Боже: «Ви що не відаєте, що трапиться завтра, - яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає!...» (Яків 4:14). Вірить людина в це чи ні , але після свого земного життя вона опиниться або в раю, або в пеклі. Це не вигадка, це реальність! Інколи люди з такою іронією відповідають: «А хто звідти повернувся і сказав, що це справді так?».
По-перше звідти повернувся Ісус Христос: «Та нині Христос воскрес із мертвих – первісток серед покійних. Смерть-бо через людину і через Людину воскресіння мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен в своєму порядку, первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу» (1Кор. 15:20-23).
Бог створив людину для вічності, але оскільки через Адама людство унаслідувало гріх, а через гріх смерть, то Бог послав в цей світ Сина Свого Єдинородного, Який переміг Своїм воскресінням смерть і дарував вічне життя, тобто відкрив дорогу до раю. Якщо людина, яка визнала свою сутність і все, що вона накоїла в цьому житті гріховним, з покаянням приходить до Христа, то Він прощає усілякий гріх, дарує життя вічне і після земного життя потрапляє до раю. Христос приготував житло у вічному Царстві для тих, хто увірував і пішов за Ним.
Євангелист Лука описує історію про багача і Лазаря, котрі пішли з цього земного життя. Оскільки багач жив в своє задоволення, пиячив, багатів, вів розпутний образ життя і сміявся над віруючим Лазарем, то потрапив до пекла. Лазар був віруючою людиною, терпів усілякі приниження, жив згідно Божого закону і потрапив до раю. Багач, коли опинився в пеклі, зустрівся з реальністю цього страшного світу, і закричав до Лазаря, якого бачив в раю: «Змилуйся наді мною, вмочи хоча б палець у воду і помочи мені язик, бо я мучусь в полум’ї цім». У відповідь почув: «Згадай, що ти вже зробив вибір за життя свого. Тепер Лазар тішиться, а ти мучишся». І тут же сказано, що поміж раєм і пеклом велика безодня, так що, хто хоче з пекла перейти до раю, не зможуть, але вічність будуть бачити рай і думати про те, що вони могли б бути там.
При земному житті кожна людина уже собі обирає, де їй бути: в раю чи в пеклі в муках. Це питання має цікавити кожну людину, яка живе на цій землі. Якщо для людини Біблія не є авторитетним Словом від Бога, і Ним ігнорують і живуть в угоду своїх тілесних пожадливостей, то тим самим вона добровільно відкриває дорогу до пекла. Коли сьогодні про це проповідується, багато насміхаються, як насміхався багач над Лазарем, як насміхались люди над праведником Ноєм, коли він будував корабель, щоб спастись від гніву Божого через потоп, який прийшов на землю і знищив усіх грішних людей. Насміхались також гомосексуалісти з міст Содома і Гомори над Лотом, але прийшов вогонь з неба і знищив мерзоту цих міст.
Точно так прийде день, коли кожному доведеться стати перед лицем Божим і дати відповідь про те, що робив – добре чи зле. «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довго терпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулись до каяття. День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії розпечені ринуть, а земля та діла, що на ній, погорять…» (2 Петра 3:9-10). Не виправдається перед Богом ніхто і нічим, але кожен буде судимий згідно до Слова Божого. Віра в Бога – це віра в Його Слово (Біблію). Неможливо відділити Бога від Слова. Якщо людина не читає Божого Слова, вона автоматично відлучає себе від віри в Бога.
Рай – це місце, де усі будуть схожими на Господа Ісуса Христа. Про реальність раю Бог говорить у Слові: «І бачив я небо нове і нову землю, перше-бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було. І я, Іван, побачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як наречена, прикрашена для чоловіка свого. І почув я гучний голос із престолу, який кликав: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними» (Об’явлення 21:1-3).
Пекло – це не плід якогось фанатичного уявлення. Це реальне місце, про яке почують багато людей, які знехтували істиною Божою: «Тоді скаже й тим хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Матфія 25:41). Одного християнина запитали: «Чи є пекло і де воно знаходиться?». Він відповів: «Пекло – в кінці життя прожитого без Христа. Це місце вічних мук. Туди попадуть ті, хто не увірував в Ісуса Христа і не присвятив Йому своє життя».
Бог є любов, але в пеклі Бога немає, і там немає ніякої любові, ніяких друзів. Пекло – це місце страшного гніву Божого: «…і тих, хто чинить беззаконня, і їх покидають до печі огненної, - буде там плач і скрегіт зубів!» (Матфв. 13:42).
Смерть – це не кінець, це перехід людини в рай або в пекло. Де їй бути залежить від самої людини. Кожен сьогодні має шанс скористатись милістю Божою, замислитись над своїм життям, і через щире покаяння й навернення до Бога, обрати собі дорогу у вічність. Не будь байдужий, попіклуйся про вічність! Твоє майбутнє залежить від сьогоднішнього дня.
«Коли ми гріх визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити та очистити нас від неправди усілякої» (1 Іван. 1:9).
