Хлопчик уважно дивився, як бабуся пише листа. Раптом він запитав:
— Про що ти пишеш? Це історія про мене?
Бабуся перестала писати й сказала онукові:
— Так, я пишу про тебе, але набагато важливішим за написане є олівець, яким я користуюся. Сподіваюся, що коли ти виростеш, то будеш таким, як олівець.
Хлопчик здивовано глянув на олівець, а потім на бабусю:
— Це звичайний олівець… Як я можу бути схожим на нього?
Бабуся загадково всміхнулася і пояснила:
— Усе залежить від того, як дивитися на речі.
Олівець має п’ять властивостей, якщо ти також їх матимеш, будеш людиною, яка приносить добро у світ.
По-перше, аби олівець писав, потрібна рука, яка ним водитиме. Ти можеш творити великі речі, але не забувай, що є Рука, яка тебе провадить. Це Бог.
По-друге, щоби олівець добре писав, його треба підстругати. Від цього він стане трішки коротшим, але набагато гострішим. Так само і нам іноді доводиться терпіти, але це робить нас кращими.
По-третє, написане олівцем можна стерти, якщо ти помилився. Це нагадування нам, що завжди можна виправитись, було б лише бажання.
По-четверте, насправді важлива не дерев’яна оболонка олівця, а його серцевина — графіт. Для тебе теж головним має бути те, що діється у твоєму серці.
І, нарешті, по-п’яте, олівець завжди залишає слід. Так само і ти пам’ятай: усе, що робиш у цьому житті, залишить якийсь слід. Тож старайся, щоб кожний твій вчинок був гарним.
