Одного разу Ісус Христос, навчаючи народ, в одній із своїх проповідей сказав до щойно увірувавших людей: «Якщо будете перебувати в Слові Моїм, тоді справді Моїми учнями будете. І пізнаєте істину, яка звільнить вас від усілякого рабства». Народ почав перечити Ісусу: «Ми ніколи не були нікому рабами. Як Ти говориш, що ми можемо стати вільними?». На їх заперечення Ісус додав: «По правді кажу вам, що кожен, хто робить гріх – раб цього гріха, але раб не може мати вічного життя. Тільки якщо Син звільнить, тоді приходить справжня свобода від гріха».
Сьогодні, якщо запитати людей, чи живуть вони в свободі, напевно мало хто може чесно заявити, що він від чогось або від когось залежний, і його свобода обмежена. Загалом, якщо подивитись на Україну, можна побачити, що ми живемо у вільній демократичній країні, не маємо диктатора, який каже, як жити, що говорити. Хоч на даний час ми, як нація, і проходимо важкі випробовування: ззовні агресор хоче нас задушити, і в середині країни є немало ворогів, які роблять усе, аби розхитати, зламати Україну. Незважаючи на це, ми дійсно живемо в благословенній Богом демократичній країні, де люди мають право голосу, право вибору. Разом з тим, у вільній Україні люди є рабами, не маючи свободи.
Дехто може заперечити, як це і було в часи Ісуса Христа, що вони не раби. Однак, якщо ми будемо розсудливі і подивимось, що коїться у нас по селах та містах, в сім’ях, то зрозуміємо, що це рабство, в якому знаходиться основна маса населення. Під гнітом цього рабства диявол, ворог людських душ, взяв під свою так звану «свободу» людську волю, розум, емоції. Люди вважають себе вільними, але творять не волю Отця Небесного, а волю диявола, який спонукає людей до п’янства, наркотиків, блуду, обману, крадіжок, насильства, непокірливості батькам, тероризму, війни.
Якщо запитати людину, яка залежна від алкоголю, чи вона вільна, то у відповідь можна почути: «Так: хочу – п’ю, хочу – не п’ю». Проте, коли ця людина буде відверта перед собою, то визнає факт залежності від алкоголю. Можливо, вона вже і не хоче, але робить це зло, тому що на це спонукає її диявол (господар), якому вона служить.
Самотужки людина не спроможна вирватись із цього рабства, хоч і розуміє, що це зло для її здоров’я й наслідки можуть бути дуже негативні – цироз печінки, рак. Від цього зла страждає і сім’я, дружина, яка не бачить чоловіка, як господаря, голову сім ї, діти, які не отримують любові і порад від батька у вихованні, і врешті-решт суспільство, яке не має повноцінного громадянина, який би підіймав державу, розробляючи і вкладаючи свої наукові ідеї для розвитку країни.
Сьогодні люди вважають себе вільними, але живуть в перелюбі, де зраджує чоловік жінці, жінка чоловікові, і це називають «свободою», обманюючи себе, дружину, дітей, які при сварці батьків відчувають себе незахищеними. Захистом для них є міцні справжні взаємовідносини батька і матері, які засновані на любові і вірності один одному. Коли цього немає в сім’ях, діти відчувають себе самотніми і покинутими. Дивлячись на так звану «свободу» батьків, дуже скоро діти починають жити в такій же «свободі», однак вона набуває більших масштабів: наркотики, крадіжки, секс до шлюбу, який за собою несе незаплановану вагітність або ВІЧ. У наслідок – розбиті душі, які закінчують життя самогубством, в тюрмах або вмирають від СНІДу, лишаючи сиротами скалічені серця маленьких дітей, яким, так звана «свобода», не думаючи, дала життя.
Люди програють сьогодні в азартних іграх, в ігрових автоматах величезні гроші і це вважають «свободою». Молоді батьки не думають, що на ці гроші дитині треба купувати доброякісні харчові продукти, щоб росла фізично здоровою, добре розвивалася розумово. А ще дитина бажає бачити щире піклування, яке батьки зобов’язані взяти на себе.
Про таку «свободу» можна говорити і говорити, тому що вона свою вседозволеність просочила всюди: показують її у кінофільмах, співають про неї у піснях. Молодь сьогодні співає у духовний світ такі слова: «Я душу дияволу отдам за ночь с тобой…» І це дійсно так буває. Люди віддали сьогодні свої душі дияволу, який штовхає їх на гріх, на рабство, а вони думають, що живуть у свободі.
Задумаймось, що сьогодні співається в піснях… Ця так звана «свобода» спонукає людей виражати в піснях зраду, розлучення, страждальну любов, п’янство. Виходить, ми живемо у вільній Україні і є рабами гріха, добровільно віддавши свої душі в рабство дияволу, який настільки пригнічує народ, що під пресом цього духовного насильства люди падають і розбиваються.
Проте є радісна новина для кожної людини, яка по істині хоче стати вільною від усілякого гріха, від думки інших людей, не бути заручниками якось гріха, а мати справжню свободу і жити в ній. Це те, про що попереджував Ісус Христос: замало називати себе віруючим, носити на шиї хрестик і при цьому бути рабом гріха. Для того, щоб жити в свободі, в першу чергу потрібно примиритись з Богом через щире каяття в своїх гріхах, далі перебувати в Його Слові і пізнавати істину Божу.
Якщо Син Божий звільнить, то по-справжньому будеш вільний. Нехай благословить Вас усіх Ісус Христос на Його свободу!
