Щороку в ніч на 7 липня українці святкують Івана Купала. Проте чи знаєте ви, що це язичницьке свято, й нічого спільного з християнством воно не має.
Івана Купала має дохристиянське коріння. Раніше його святкували у період з 20 по 22 червня. У цей день язичники поклонялися богам.
Гуляння в ніч на 7 липня, пов’язані з язичницьким “божеством кохання та продовження роду” — Купалом. У дохристиянські часи це було ритуальне свято, пов’язане з астрономічним явищем — літнім сонцестоянням, коли був найдовший день і найкоротша ніч у році. Язичники поклонялися сонцю та проводили різноманітні обряди “очищення“ вогнем і водою задля хорошого врожаю та добробуту.
За однією з версій, Купало був у першому ряді язичницьких богів і вважався богом земних плодів, третім, чи п’ятим по значущості після Перуна. А за іншою Купало – міфологічний персонаж пов’язаний зі святом Ярила – божества сонця. А, як відомо, обожнювати сонце – це не просто традиція язичників, це їх непорушне правило. Сонечко починає йти на спад – «вмирає», і треба його «підгодувати». У всіх сонячних культах цього дня обов’язково приносилися жертви. Птахи, тварини, а часом і люди спалювалися у вигляді приношення сонцю, що обожнювалося, щоб їх енергією воно «підкормилось» і не «померло».
Слов’яни щиро вірили, що найшвидше доставити енергію жертви до зголоднілих богів можна за допомогою диму жертовного вогню. Очевидно, що вогнище було основним атрибутом жертвоприношення. Однак найцікавішим є все-таки звичай стрибати через вогнище. Знаєте, яке його призначення було тоді? Обрати жертву у вигляді людини! Інколи обрати людську жертву не наважувався навіть жрець. Тоді й у пригоді ставало стрибання – вогнище тоді було не символічне, маленьке, а доволі високе та агресивне. Хлопці й дівчата стрибали через вогнище до тих пір, поки хто-небудь не падав в нього. Вважалося, що таким чином «боги» вибрали собі жертву.
ЩО ВІДБУВАЛОСЬ ПІСЛЯ ПРИНЕСЕННЯ ЖЕРТВИ?
Оргії! Оскільки з сонцем асоціювалося плодотворче начало, і воно вважалося джерелом життя і родючості, то і його культ мав на увазі саме це активне «запліднення» – злягання з випадковим партнером і було кульмінацією «дивної і таємничої» ночі Купала. Не вірите? Читайте опис святкування від дослідників: «У ніч напередодні Івана Купала старі діви мали право зачати від будь-якого чоловіка в селі, не заслуживши на засудження сусідів і не навівши вічної ганьби на голову своєї майбутньої дитини. Кожній дівчині, що втратила надію знайти собі чоловіка, дозволялося відвести з хороводу чоловіка, який їй пригледівся, в незалежності від того, був він одружений чи неодружений. І жоден не смів відмовлятися від цього «почесного обов’язку».
ЧОМУ ХРИСТИЯНСТВО І КУПАЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ НЕСУМІСНІ?
Свято Івана Купала і традиції пов’язані з ним – це ніщо інше як продовження культу поклоніння язичницьким богам, духам, і тому не може практикуватися людьми, які є християнами. Ба більше в культі святкування Купала присутні ворожіння, і чарівництво, що напряму забороняються в Біблії. Заборона чаклунства, має свої чіткі причини.
Найперше, в тому, що людина потрапляє в залежність від передбачення і втрачає свою волю. Навіть, якщо за ним нічого серйозного не стоїть, ворожіння впливає на людину, бо вона в них вірить.
Людина вірить в якусь силу, яка править нею, стоїть за її життям. Потрібно тільки підібрати до цієї таємниці ключик або знайти правильний підхід, і тоді можна буде зазирнути у своє майбутнє. Навіть людина, яка вважає що не вірить у Бога або сатану, все ж вірить у таємничу силу, яка визначає її долю.
Але якщо Бог хоче, щоб люди у Нього вірили і мали особисті стосунки з Ним, то сатані все одно: вірять в нього люди чи ні, йому важливо, щоб вони перебували під його впливом. Для цього він «одягає маски» і готовий прийняти цілком невинний вигляд, мовляв, це ж жарт або гра. Але сутність і ціль його залишаються незмінними — заманити на загибель якомога більше жертв. «…він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зі свого, — бо він неправдомовець і батько неправді»
ЧОМУ ВОРОЖІННЯ — ГРІХ?
Тому що той, хто ворожить, або той, хто дозволяє, щоб йому ворожили, звертаються не до Бога, а до диявола. Коли ми шукаємо допомоги не у Бога, а у Його ворога, а значить, ми ображаємо Бога. Крім того, не потрібно забувати, що, надавши нам послугу, диявол буде вимагати оплати.
Коли нам допомагає Бог, Він це робить з любові до нас, а любов не потребує оплати і допомагає безкорисно. Диявол не любить нас, і коли ми звертаємось до нього за підтримкою, то він, видаючи себе за нашого рятувальника, насправді прагне знищити нас, і ціна, яку він вимагає, неймовірно велика. Ворожіння набагато небезпечніше, аніж просто марновірство.
Нерідко можна почути щось на зразок: люди в Україні здавна вірили в Бога, але й займалися ворожінням. Це не виправдання, а біда наша, як і багатьох інших країн, і в минулому, і в наш час. Населення Європи донедавна вважалося богобоязливим, але разом з тим ворожкам тут завжди вистачало роботи.
Виявляється:
– можна вірити в Бога і в той же час не боятися Його;
– можна, віруючи в Нього, творити гріх мерзотності;
– можна вірити в Нього і в той же час не довіряти Йому;
– можна зовнішньо сповідувати віру, але насправді бути безкінечно далеким від Господа.
Ворожіння — це яскравий прояв недовіри Богові.
Купальські ігрища, гульбища і забави – це не пережиток минулого, а швидше ще одна причина вдовольнити свої гріховні бажання, прикриваючись маскою шанування давніх традицій. Тому справжній християнин не може святкувати й брати участь у язичницьких ритуалах та традиціях приурочених Купалі. Будьмо обережні і мудрі, щоб не відкрити двері злу і не піддати ризику своє майбутнє. Читаймо Слово Боже і звіряймо своє життя і традиції з Ним, тоді Боже благословення буде супроводжувати нас.
