За церковним стандартам я була досить непоганою. Я «любила грішника й ненавиділа гріх» до того дня, коли мені довелося застосувати це кліше на практиці. Це сталося: моє життя пішло під укіс через справжню зраду. Я повинна була зробити вибір: піти від цих стосунків або любити того, кому було абсолютно байдуже до заподіяного мені болю, людину без видимих докорів сумління й прагнення вирішити ситуацію.
Я старанно шукала мудрості в Бога. Що мені робити? І в цей момент Бог відкрив мені дещо: серце мого зрадника. Приказка «скривджені люди ображають інших» відображала саме те, що відбувається. Ця людина була в абсолютній кризі. На жаль, він не знав, як із цим упоратися або куди вихлюпнути, тому вихлюпнув це на мене.
Цікава штука відбувається, коли ми починаємо фокусуватися на серці іншої людини, а не на її поведінці. Ми стаємо співчутливими - як Ісус. Несподівано виявляється, що йдеться більше не про мене та мою образу. Йдеться про те, як любити іншу людину в її болю.
Прочитай: ЛИХОСЛІВ’Я РУЙНУЄ НАЦІЮ
Думаю, саме про це Ісус говорить у Своїй переконливій Нагірній проповіді. Як легко любити людей, які добре до нас ставляться! Так роблять навіть невіруючі. Є ймовірність, що вони - не ті люди, які найбільше потребують любові. Насправді це, скоріше, підступний колега, брехливе подружжя, бунтівний підліток або жахливий офіціант у кафе. Подорож шляхом любові, подібної Ісусовій, змінює життя. Це любов зосереджена на вічності. Це ризик, але він вартий того!
